«Запорожець за Дунаєм»

ГоловнаРепертуарОпери«Запорожець за Дунаєм»

«Запорожець за Дунаєм»

«Запорожець за Дунаєм»

Семен Гулак-Артемовський
Комічна опера на 3 дії (виконується з одним антрактом)
Лібрето Семена Гулака-Артемовського
У літературній редакції Максима Рильського

Тривалість вистави з урахувянням антракту: 2 години 20 хвилин

Диригенти - Ігор Чернецький, заслужений артист України Ігор Шаврук

Режисер-постановник – Георгій Дикий
Режисер – заслужений артист України Сергій Зуєнко
Художник-постановник – заслужений художник України Наталія Бевзенко-Зінкіна
Хормейстер-постановник - заслужений діяч мистецтв України Леонід Бутенко
Хормейстер – заслужений діяч мистецтв України Ігор Дідушок
Постановка танців – народний артист СРСР Павло Вірський, заслужений артист України Олександр Сегаль
Відновлення – Сергій Лахтіонов
Концертмейстери – Наталія Русіняк, Марина Мариніч, Валентин Платов, Вероніка Струк, Лариса Короленко
Завідувач художньо-постановочної частиною – Віктор Янчук
Режисери, що ведуть виставу – заслужений працівник культури України Наталія Григор, Сергій Красних
 


Члени постановчої групи

Концертмейстери - Марина Маринич, Наталія Русіняк, Вероніка Струк, Лариса Хороленко
Художник зі світла - В'ячеслав Ушеренко
Зав. художньо-постановочної частини - Віктор Янчук
Начальник машинно-декораційного цеху - Віктор Мелешко
Художники-гримери - Олена Васильчик, Євгенія Галенко


Головний диригент театру - народний артист Республіки Молдова Олександру Самоїле

Головний режисер театру - Оксана Тараненко
Головний хормейстер театру - заслужений діяч мистецтв України Леонід Бутенко
 

Про оперу

Відомість Гулаку-Артемовському як композитору принесла його опера «Запорожець за Дунаєм», яку він завершив у 1862 році. Її прем’єра відбулася на сцені Маріїнського театру в Петеребурзі вже за рік. У 1864-65 роках опера ставилася у Москві в Большому театрі. В обох виставах роль Карася виконував автор.

Тема опери «Запорожець за Дунаєм» тісно пов’язана з українською історією. Ідею її створення підказав композиторові видатний український історик, поет і мислитель Микола Костомаров. У 1775 році за наказом імператриці Катерини ІІ було знищено Запорізьку Січ. Багато запоріжців втекло за кордон, на територію, яка належала туркам. Там утворилася Задунайська Січ. Хоч устрій життя там і був схожий з Запорізькою Січчю, проте козаки мріяли повернутися на Україну. Туреччина сподівалася використати козацтво проти Росії, але у 1828 році, під час російсько- турецької війни частина козаків повернулася на батьківщину, і Задунайську Січ було знищено. Саме ці події стали підґрунтям задуму опери. Автор їх переосмислив і переніс у XVIII століття.

Опера полюбилася глядачам, проте незабаром її було знято з репертуару. Причиною стало польське повстання 1863 року. Цензура лягла і на розвиток української драматургії і театру. Якщо не зважати на любительські постановки, вперше після 1863 року «Запорожець за Дунаєм» української трупою було поставлено аж за 21 рік, у 1884 році, у Ростові-на-Дону. Відновлення сценічного життя опери припадає на радянські часи. Її було поставлено у багатьох театрах не тільки України, але й інших республік СРСР, і навіть за кордоном.

«Запорожець за Дунаєм» - перший твір, з яким українська народна пісня і народний танець вийшли на театральну сцену. Одна з особливостей опери - розмовні діалоги, які дозволяють яскравіше розкрити образи героїв. 

 

Дія перша

Турецький берег Дунаю. Українці, які там мешкають, мріють про повернення на Україну. Нелегко їм живеться на чужині, під владою турецького султана. Біля хати запорожця Івана Карася його названа дочка Оксана сумує за своїм коханим, козаком Андрієм. Вона хотіла би жити з ним в Україні. Її друзі, з якими вона йде на жнива, намагаються втішити її.

Одарка теж хотіла б піти у поле, але нема на кого залишити хату, бо вже два дні немає вдома чоловіка. З'являється Карась. Добряче підвипивший, він побоюється зустрічі зі своєю дружиною. Він придумує різні відмовки, але врешті решт зізнається, що ночував у племінниці. Це розлючує Одарку остаточно. 

Дія друга

Неспокійно на душі у турецького Султана. Його непокоїть настрій підданих-запоріжців, у яких є всі підстави не любити його. Аби познайомитися з життям і настроєм козаків, Султан інкогніто прибуває до селища, де мешкає Карась. Запорожець сильно здивований появою незнайомого турка. Зав’язується розмова. Іван Карась висловлює припущення, що незнайомець прибув на магометанське свято, де, говорять, має бути сам Султан.

Гість обіцяє познайомити Карася з правителем. Іван, задоволений, пропонує турку випити з ним горілки. Поки запорожець ходить у дім за чаркою, Султан наказує своєму царедворцеві Селіху-Ага привести Карася до палацу. Селіх-Ага перевдягає запорожця у турецьку одежу, пропонує змінити ім’я з Івана на Урхана і проводжає до султанського палацу.

Між тим, з поля повертаються хлопці й дівчата.

Оксана і Андрій, які зустрілися після довгої розлуки, вирішують негайно бігти на батьківщину. Ніч темна, і човник давно готовий. Та тільки-но вони відпливають від берега, їх помічає турецька сторожа і кидається за ними в погоню. 

Дія третя

Повертається з султанського палацу Карась. Він продовжує грати турка. Одарка знову стурбована: чоловік називає себе Урханом і збирається завести гарем. Гіркі скарги Одарки на свою долю перериває прихід турецького імама Ібрагіма-Алі. За ним йде турецька варта із спійманими втікачами - Андрієм й Оксаною.

Імам збирає запорожців на майдані і оголошує наказ, в якому говориться, що Султан дозволяє всім бажаючим безперешкодно повернутися в Україну. Карась розповідає присутнім про відвідини палацу. Це завдяки його попередженням про ймовірне повстання, Султан вирішив добровільно відпустити українців на батьківщину.

Всенародна радість, хвацький український гопак. 

Дійові особи та виконавці

ІВАН КАРАСЬ, запорожець - народний артист України Василь Навротський, Дмитро Павлюк
ОДАРКА, його дружина - народна артистка України Валентина Васильєва, народна артистка України Людмила Ширіна, заслужена артистка України Надія Шакун, Наталія Каданцева
ОКСАНА, прийомна дочка Івана Карася - народна артистка України Віра Ревенко, Анастасія Голуб, Ганна Літвінова, Юлія Терещук, Інга Мартинова
АНДРІЙ, молодий козак - Олег ЗлакоманДмитро Міхеєв, Микола Суббота
СУЛТАН - заслужений артист України Павло Єрмоленко, Юрій Дудар
СЕЛІХ-АГА, придворний султана - Сергій Красних, Микола Решетньов 
ІБРАГІМ-АЛІ, імам - Сергій Красних, Дмитро Себов
ГАСАН - Катерина Кудлач

Виконавці в найближчій виставі

Дійові особи та склад виконавців 11 листопада

  • Одарка - Наталія Каданцева
  • Оксана - Юлія Терещук
  • Андрій - Дмитро Міхєєв
  • Карась - Дмитро Павлюк
  • Селих-Ага - Микола Решетнев
  • Султан - заслуженній артист України Павло Єрмоленко
  • Імам - Дмитро Себов

Диригент - Ігор Чернецький

Семен Гулак-Артемовський

Семен Степанович Гулак-Артемовський - український композитор, співак, драматичний артист, драматург, автор першої української опери.

Народився у 1813 році у Городищі Черкаського повіту (зараз – Черкаська область, Україна).

Долю С. Гулака-Артемовського вирішив його прекрасний голос. У 1838 році, коли Гулак-Артемовський навчався у київській бурсі, на його талант звернув увагу М. І. Глінка і взяв талановитого юнака з собою до Петербурга. Глінка спочатку сам давав йому уроки співу, а в 1839 року організував на його користь декілька концертів. На зібрані кошти Гулак-Артемовський вчився за кордоном. Побувавши в Парижі, він виїхав до Італії, де після двох років навчання дебютував у флорентійській опері.

У 1842 році Семен Гулак-Артемовський повернувся до Петербурга, де протягом 22 років був солістом російської імператорської опери в Петербурзі, а в 1864-1865 роках – солістом Великого театру у Москві. Широку популярність Гулаку-Артемовському як композиторові принесла опера «Запорожець за Дунаєм», яка стала українською музичною класикою.

Окреме місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою» (присвячена Т. Шевченку, з яким автор дружив з 1838 року), «Спать мені не хочеться», «Ой, на горі та й женці жнуть» - рапсодія із збірки з семи пісень під загальною назвою «Українська свадба», та інші.

Семен Гулак-Артемовський також захоплювався народною медициною, статистикою, уклав «Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії».

Помер Семен Степанович Гулак-Артемовський в 1873 року в Москві, похований на Ваганьковському кладовищі.
 

Видео