«Аїда»

ГоловнаРепертуарОпери«Аїда»

«Аїда»

«Аїда»

Джузепе Верді
Опера на 4 дії
Лібрето Антоніо Гісланцоні
за сценарієм Франсуа Огюста Фердинана Марієтта

Тривалість вистави з урахуванням антрактів: 3 години 20 хвилин

Музичний керівник і диригент-постановник – народний артист Республіки Молдова Олександру Самоїле
Режисер-постановник – Карло Антоніо де Лючія (Італія)
Художник-постановник – Алессандра Полімено (Італія)
Балетмейстер-постановник – заслужений артист Росії Юрій Васюченко
Хормейстер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Леонід Бутенко

Перша вистава нинішньої версії опери відбулася просто неба на Театральній площі 1 червня 2012 року – в день відкриття І Міжнародного фестивалю мистецтв в Одеській опері. Прем’єра на сцені театру – 5 і 6 жовтня 2012 року.


Члени постановчої групи

Зав. оперної трупи - заслужена артистка України Наталія Ютеш

Концертмейстери - Марина Маринич, Наталія Русіняк, Вероніка Струк, Лариса Хороленко
Режисери, що ведуть виставу
- Наталія Григор, заслужений працівник культури України, Сергій Красних
Художник зі світла - В'ячеслав Ушеренко
Зав. режисерскої частини - Лариса Калашнік
Зав. художньо-постановочної частини - Віктор Янчук
Начальник машинно-декораційного цеху - Віктор Мелешко
Художники-гримери - Олена Васильчик, Євгенія Галенко


 Головний диригент театру - народний артист Республіки Молдова Олександру Самоїле
Головний режисер театру - Оксана Тараненко
Головний хормейстер театру - заслужений діяч мистецтв України Леонід Бутенко

Про режисера Карло Антоніо де Лючія

Оперний режисер, продюсер, співак і педагог

Вокальному мистецтву навчався у Феліче Чьяві, Руджеро Орофіно, Селестіни Касапьетрі та Марії Чьяпи. Є лауреатом ряду міжнародних вокальних конкурсів, найбільш важливі з яких – Voci Verdiane (Парма, Італія) і Ismael Voltolini (Мантуя, Італія).

Виконав партії в операх Джузеппе Верді «Сила долі» (Дон Альваро), «Травіата» (Альфред), «Трубадур» (Манріко), «Аїда» (Радамес), а також Джакомо Пуччіні «Богема» (Рудольф), «Тоска» (Каварадоссі), «Мадам Батерфляй» (Пінкертон).

Як режисер ставив опери в Італії, Південної Кореї, Білорусі та Росії. Зокрема, це «Бал-маскарад», «Дон Карлос», «Набукко», «Аїда», «Травіата», «Трубадур» і «Ріголетто» Джузеппе Верді; «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні; «Дон Паскуале» і «Любовний напій» Гаетано Доніцетті; «Служниця-пані» Джованні Батіста Перголезі; «Джоконда» Амількаре Понк'єллі; «Дівчина з Заходу», «Тоска», «Богема», «Мадам Батерфляй» і «Турандот» Джакомо Пуччіні; «Кармен» Жоржа Бізе.

Карло Антоніо де Лючія був продюсером ряду оперних фестивалів, таких як Lario Lirica в Комо (Італія) з 1998 по 2006 роки, Bitonto (2006 рік), Stagione Lirica в Лечче (2011 і 2012 роки), а також оперного сезону 2005/2006 років в Театрі Мандзоні в Римі.

Маестро де Лучія викладав у ряді вузів. У 2010/2011 вів оперні класи в Державному університеті Мілану. Зараз є ад'юнкт-професором університетів Сеула, Сувона (Південна Корея) та Державного університету Мілану (Італія).

Робота Карло Антоніо де Лючія як імпресаріо була відзначена Міністерством культури Італії в 2003 році. 

Про оперу

Історія створення опери Джузеппе Верді «Аїда» почалася 1868 року. Тоді в Єгипті готувались до відкриття Суецького каналу та театру в Каїрі. Єгипетський уряд запропонував маестро Верді написати до урочистостей оперу на національний сюжет. Верді відмовився від несподіваного замовлення. Його навіть не переконав гонорар розміром 30 тисяч доларів (за нинішніми мірками це близько 200 тисяч доларів), який запропонували єгиптяни. Але після зустрічі зі своїм єдиним учнем Емануелле Муціо, який перед тим повернувся з Єгипту, та другом Каміллем дю Локлем, Верді замислився над пропозицією. Легенду, з якої народився сюжет «Аїди» Муціо почув від відомого французького єгиптолога Огюста Марієтта, яку той знайшов на одному з древніх папірусів.

За якийсь час Верді отримав від дю Локля план чотириактної опери, в основу якої була покладена ця легенда. Вражений історією кохання молодих людей, їх характерами, композитор відразу ж розпочав роботу. Цікаво, що милозвучне ім’я головної героїні спеціально було придумано Марієттом для музичного твору.

Верді розпочав пошуки лібретиста, який написав би віршований текст для опери і зупинився на кандидатурі Антоніо Гісланцоні. Композитор дуже підганяв поета. Показова в цьому плані одна із записок до нього: «Синьйоре Гісланцоні, остання фраза вашого листа змусила мене здригнутися. «Чи можу я розпочати третій акт?» Як? Хіба він ще не закінчений? Я його очікував з години на годину…»

Якось Верді сказав: «Щоб писати гарно, потрібно вміти писати швидко, майже на одному диханні, залишивши собі потім можливість виправляти, переробляти, підчищати загальний нарис; інакше ризикуєш писати оперу довго, з перервами, створювати музику мозаїчну, позбавлену стилю й характерності».

Менше п’яти місяців знадобилось композитору, щоб написати оперу, а потім цілий рік чекати на прем’єру в Каїрі. Через військові дії неможливо було переправити костюми, декорації й сценічне обладнання, що було виготовлене в Парижі. Нарешті 24 грудня 1871 року «Аїда» побачила світ. Публіка із захватом сприйняла оперу. Але Верді не поїхав на прем’єру, для нього важливішою була постановка в «Ла Скала», яка мала відбутися через 40 днів. Композитор проводив репетиції з виконавцями, які потім співали в Мілані – Терезою Штольц, Марією Вальдман, Джузеппе Фанчеллі, Орманді Маїна і Франческо Пандольфіні; зустрічався з диригентом Франко Фаччо. Вечір 8 лютого 1872 року видався в Мілані холодним і похмурим, але в театрі не було жодного вільного місця. Після закінчення спектаклю зал вибухнув аплодисментами. Публіка, яка, як писали хронікери, була «в радісному екстазі», сорок разів викликала маестро на сцену.

«Аїда» – це пристрасний гімн юності, поема про кохання двох юних сердець, створена вже літнім чоловіком. В ній Верді вдалося поєднати, як зазначив Массімо Міла, «природжені сили душі й гарібальдійську відвагу свого натхнення зі зрілістю духовного світу, поглибленого багатьма роками життєвого досвіду, і досконалістю, досягнутою настирливим і важким пошуком». 

Дія перша

Час дії : епоха правління фараонів.
Місце дії: Мемфіс і Фіви.

Картина перша
Тронна зала палацу фараонів в Мемфісі. Верховний жрець Єгипту Рамфіс повідомляє молодому начальнику палацової сторожі Радамесу про наступ ефіопів і про те, що сьогодні буде обраний полководець, який захистить єгиптян. Радамес сподівається, що боги оберуть саме його. Замість усіх багатств в нагороду він попросить єдину перлину – Аїду, рабиню дочки фараона Амнеріс. Амнеріс давно закохана в Радамеса і відверто говорить йому про свої почуття. Але коли з’являється Аїда, донька фараона безпомилково розуміє ніжні погляди, якими обмінюються закохані.

Під звуки фанфар входить фараон зі свитою. Посланець повідомляє про наближення ворога під командуванням царя Амонасро. Фараон призначає полководцем Радамеса. Аїда у розпачі. Ніхто не знає, що вона – донька царя ефіопів. Якщо переможе батько – загине Радамес, якого вона щиро кохає, якщо боги подарують удачу Радамесу – буде переможений її народ.

Картина друга
Храм бога Ра в Мемфісі. Перед олтарем схилився Радамес, якому вручають меч – зброю предків. Всі молять Ра про перемогу. На світанку Радамес поведе військо в бій.

 

Дія друга

Картина перша
Покої Амнеріс в палаці і Фівах. Служниці готують її до довгоочікуваної зустрічі з Радамесом, який привів єгиптян до перемоги. Амнеріс кличе Аїду і з жіночою хитрістю вивідує у неї таємницю кохання до Радамеса. Донька фараона погрожує рабині лютою карою, ставлячи її в кінці перед вибором: або забуде полководця, або помре.

Картина друга
Площа в Фівах. Під звуки урочистого маршу проходить військо єгиптян на чолі з Радамесом. Фараон обнімає переможця і обіцяє виконати всі його побажання. Повз трон проводять полонених. Аїда бачить серед них батька. Назвавшись воєначальником, він стверджує, що цар ефіопів убитий. Це дає можливість переможеним сподіватись на милосердя. Всі просять про помилування. Однак Рамфіс вимагає для них страти. Радамес просить звільнити полонених. В кінці святкування фараон віддає руку Амнеріс визволителю Єгипта. Переможець тепер може мати все – владу, славу, багатство, але нічого цього йому не потрібно. Адже сльозинка Аїди дорожча для нього за всі коштовності Амнеріс.

Дія третя

Скелястий берег Нілу. Сховавшись тут, Аїда чекає Рада меса, щоб розпрощатися з ним назавжди. У цей час Рамфіс і Амнеріс піднімаються до храму, щоб випросити згоду богині на шлюб доньки фараона. Раптом з’являється Амонасро, який дізнався про кохання доньки й Радамеса. Батько вимагає, аби вона вивідала в полководця військову таємницю. Отримавши відмову, він гнівно проклинає Аїду. Змучена душевною боротьбою, дівчина погоджується виконати вимогу батька.

Коли з’являється Радамес, Амонасро ховається. Обов’язок воїна змушує Радамеса ще раз очолити похід. Він обіцяє Аїді, що після повернення вмовить фараона розірвати заручини з Амнеріс. Дівчина впевнена, що донька фараона не поступиться і їх чекає загибель. Другий шлях – втеча в Ефіопію. Вмовляння Аїди змушують Радамеса розповісти, яким шляхом треба тікати.

З’являється радісний Амонасро, який почув те, що необхідно йому для перемоги. Радамес жахається: він несамохіть став зрадником батьківщини. Їх помічають Амнеріс і Рамфіс. Аїда з батьком зникають у темряві, а Радамес здається сторожі.
 

Дія четверта

Картина перша
У підземеллі готується суд над Радамесом. Амнеріс вмовляє його покаятись, обіцяє свою любов і корону Єгипту, якщо він відмовиться від Аїди. Однак Радамес непохитний – заради кохання до Аїди він поступився честю й батьківщиною. Рамфіс виносить вирок: зрадник буде заживо замурований у підземеллі. Амнеріс у відчаї проклинає жреців.

Картина друга
Радамес ув’язнений в підземеллі храму. Перед смертю він згадує кохану. Раптом чути слабкий стогін і перед ним з’являється Аїда. Дізнавшись про долю коханого, вона таємно проникла в підземелля, щоб померти разом з ним. Нарешті воз’єднавшись, Аїда й Радамес мріють про щастя на небі.

Амнеріс стоїть в храмі над плитою в підземелля й просить у богів миру й утіхи для Радамеса після смерті. 

Дійові особи і склад виконавців

ФАРАОН, єгипетський цар (бас) – Дмитро Себов
РАМФІС, верховний жрець (бас) – народний артист України Василь Навроцький, Дмитро ПавлюкСергій Узун, Віктор Шевченко
РАДАМЕС, молодий начальник палацової сторожі (тенор) – заслужений артист України Валерій Бендеров, Олексій Репчинський
АМНЕРІС, донька фараона (меццо-сопрано)- заслужена артистка України Тетяна Спаська, заслужена артистка України Олена Стародубцева
АЇДА, ефіопська рабиня (сопрано) – народна артистка України Лариса Зуєнко, Наталя Павленко, Інга Мартинова, Ганна Літвінова
АМОНАСРО, ефіопський цар, батько Аїди (баритон) – заслужений артист України Віктор Мітюшкин, Іван Фляк, Олександр Стрюк
ПОСЛАНЕЦЬ (тенор)Валерій Регрут, Сергій Красних
ЖРИЦЯ (сопрано)Юлія Терещук, Катерина Цимбалюк

Жреці, жриці, двірські, солдати, слуги, раби, полонені ефіопи, єгипетський народ – хор, балет, оркестр і міманс Одеського Національного академічного театру опери і балету

Виконавці в найближчій виставі

Склад виконавців 24 грудня

  • ФАРАОН, єгипетський цар (бас) - Дмитро Павлюк
  • Рамфіс, верховний жрець (бас) - народний артист України Василь Навротський
  • Радамес, молодий начальник варти (тенор) - Олег Злакоман (вперше)
  • Амнеріс, дочка фараона (меццо-сопрано) - заслужена артистка України Тетяна Спаська
  • АЇДА, ефіопська рабиня (сопрано) - народна артистка України Лариса Зуєнко
  • Амонасро, ефіопський цар, батько Аїди (баритон) - заслужений артист України Віктор Мітюшкін
  • ГОНЕЦЬ (тенор) - Павло Смирнов
  • Жриця(сопрано) - Юлія Терещук

Жерці, жриці, придворні, солдати, слуги, раби і полонені ефіопи, єгипетський народ - Хор, балет, оркестр і міманс Одеського Національного академічного театру опери та балету.

Диригент - головний диригент театру Олександру Самоїле

Видео