ГоловнаРепертуарБалетиПерлини світового балетуКороткий зміст

Короткий зміст

І дія

Цезар Пуні. «Pas de Quatre»

Балет-дивертисмент на одну дію
Хореографія Антона Доліна
 
Влітку 1845 року до Лондону одночасно прибули чотири видатні балерини - Марія Тальоні, Карлотта Грізі, ФанніЧерріто та Люсіль Гран.
Ця обставина надихнула директора королівського Театру Її Величності сера Бенджаміна Ламлі на створення постановки, в якій ці великі танцівниці виступили б на одній сцені перед королевою Вікторією.
За виконання почесного замовлення взялися композитор Цезар Пуні, який чудово знав специфіку балетної драматургії, і прославлений хореограф Жюль Перро. Враховуючи артистичні і технічні можливості чотирьох відомих танцівниць, найяскравіший представник школи «романтичного балету» Жюль Перро створив прекрасний балетний дивертисмент «Pas de Quatre» (танець вчотирьох).
Прем’єра відбулася 12 липня 1845 року і мала величезний успіх.
Згодом до редакцій «Pas de Quatre» зверталися багато балетмейстерів. Найбільшою популярністю сьогодні користується редакція створена в 1941 році англійським танцівником і балетмейстером сером Антоном Доліним. 

Даніель Обер. «Grand рas classique»
Хореографія Віктора Гзовського
 
Французький композитор Даніель Обер увійшов в історію музичної культури не тільки як майстер французької комічної опери. Він також залишив помітний слід у формуванні жанру «романтичного балету». Так, в його операх велику роль було відведено хореографічним інтермедіям і дивертисментам, що не були лише простою прикрасою вистав, а безпосередньо брали участь у дії. У постановках його двох опер «Німа з Портічі» і «Бог і Баядера» партії головних героїнь було поручено балеринам, а опера «Марко Спада, або Дочка бандита» зовсім була перероблена композитором в балет і поставлена на сцені Паризької опери в 1857 році.
Згодом до музики Обера зверталися безліч балетмейстерів і в результаті були поставлені балети «Тальоні у Мюзетти» (1920), «Побачення» (1933), «Квіти» (1948) та ін.
У 1949 році відомий артист балету, балетмейстер і педагог Віктор Гзовський спеціально для зірок балету Іветт Шовіре і Володимира Скуратова поставив у театрі Єлисейських полів «Grand рas classique» («Велике класичне па») з опери-балету Д. Обера «Бог і Баядера, або Закохана куртизанка» і з того часу цей хореографічний шедевр є одним з улюбленіших номерів балетної спадщини.

Цезар Пуні. Рas de six з балету «Маркітантка»
Хореографія П’єра Лакотта по Артуру Сен-Леону
 
Балет «Маркітантка» було вперше представлено публіці в 1843 році в Римі. В якості хореографа дебютував відомий артист балету Артур Сен-Леон, який спільно з видатною балериною Фанні Черріто й виконали головні партії на прем’єрі. Першу ж постановку глядачі прийняли добре і незабаром виставу було перенесено на інші європейські сцени, в тому числі в Паризьку оперу і в Лондонський
театр Її королівської Величності. Артур Сен-Леон є автором однієї з систем запису танцю, яку він опублікував у Парижі під назвою «Сценохореографія, або Мистецтво запису танцю» (1852).
Завдяки цій книзі балетмейстер і реставратор старовинної хореографії П’єр Лакотт в 1979 році реконструював Рas de six (танець в
шістьох) з «Маркітантки» і саме в цій версії цей балетний шедевр отримав найбільшу популярність.

ІІ дія

Карл Марія фон Вебер. «Видіння Троянди»

Балет на одну дію

Хореографія Михайла Фокіна 

19 квітня 1911 року в Монте-Карло зірки «Російських сезонів» Тамара Карсавіна і Вацлав Ніжинський з тріумфом виконали прем’єру балету «Видіння Троянди» у постановці Михайла Фокіна на музику п’єси Карла Марії Вебера «Запрошення до танцю» (оркестровка – Гектора Берліоза). Основою сюжету стали рядки з твору Теофіля Готьє «Видіння Троянди»: «Я - дух троянди, яку ти тримала вчора на балу...».

За змістом, дівчина повертається з першого в житті балу, і виснажена засинає в кріслі. Їй мариться, що до кімнати влітає привид троянди. Він ніжно підхоплює дівчину і кружляє з нею в стрімкому вальсі. Але з першими променями сонця привид зникає і дівчина прокидається.

Цей одноактний балет до сих пір має величезний успіх і представлений в репертуарі багатьох театрів світу.


Амількаре Понкієллі. Танець годин

Балетна сюїта з опери «Джоконда»

Хореографія Маріуса Петіпа 

Танець годин – чарівна балетна сюїта, яку спеціально було задумано композитором Амількаре Понкієллі для посилення драматичного і трагічного фіналу його опери «Джоконда». По сюжету опери для розваги гостей на балу герцог запрошує танцівниць: «З них кожна заворожить нас красою. Вони години собою зображають». Ця тонко інструментована сюїта складається з чотирьох епізодів, кожен з яких демонструє хід годин на протязі дня – ранкові, денні, вечірні та нічні. «Таємниче, ледь чутно лунають дзвіночки в ранкових годинах. Велика дансантність притаманна танцю денних годин. Задумливий вихід вечірніх годин з виразним цоканням високих дерев’яних

інструментів. Широко розгорнутий танець нічних годин: повільні епізоди з співучими темами змінюються вихровими, стрімкими, що нагадують вакханалію». (А. Кенігсберг)

«Танець годин» завдяки інтерпретації видатного балетмейстера Маріуса Петіпа отримала самостійну сценічну біографію і є в репертуарі багатьох балетних колективів.

 

 

 

 


Видео

    Травень, 2018

    ПнВтСрЧтПтСбНд
     12345678910111213141516171819202122232425262728293031